Качан Дмитро Володимирович
Качан Дмитро Володимирович народився 2 березня 1996 року в м. Дніпрорудне. В щасливій і люблячій родині. Ріс дуже талановитим і розумним хлопцем. Гарно малював і закінчив художню школу.Мав багато друзів,які його дуже любили і поважали,був душею компанії. Після закінчення школи вступив до Дніпрорудненського індустріального технікуму. Далі пішов навчатися в Запорізьку інженерну академію і здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю будівництво та цивільна інженерія. Він міг би побудувати (в прямому і переносному сенсі) справжню українську державу, але війна змінила плани. Працював судовим експертом в Запорізькому НДЕКЦ МВС. Дуже мріяв про щасливу сім'ю в мирній,процвітаючій Україні і тому не міг залишитися осторонь коли прийшла війна в країну. Після закінчення академії Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного пішов офіцером захищати свою сім'ю, рідних, дім і свою неньку Україну зі словами "Я не хочу,щоб моя сім'я бачила війну". Служив в славнозвісний 93-ій бригаді "Холодний Яр" командиром взводу. Він був достойним командиром і прикладом для своїх побратимів. Його всі поважали та любили за його чесність,сміливість,мудрість,справедливість. Ніколи не говорив про ті жахи,які доводилось переживати і завжди говорив "Все добре,в нас все вийде!"Боровся з російським злом мужньо і до кінця. Перебував в гарячих точках Харківської обл.,а після визволення став на захист Донецької області.14 жовтня 2022 року в бою поблизу м. Соледар загинув, виборюючи, як справжній воїн, нам життя та свободу. Ці російські нелюди вбили ідеального чоловіка, найкращого сина та брата, вірного друга і просто достойну людину-громадянина України. Він був і є прикладом справжнього воїна, громадянина, чоловіка. Дмитро завжди буде жити в пам'яті тих хто його любить і шанує. Війна забирає найкращих... Слава героям України! Вічна пам'ять і слава! Навіки в серці. "Він подарував справжнє кохання. Відкрив світ любові, ніжності, тепла, турботи. Діма для мене весь світ і частина моєї душі. Йому було лише 26 років, але як багато він зробив. Він мій приклад. Ми мріяли про сім'ю щасливу. Він був би ідеальним татом, я знаю це на 100%. Робив мене найщасливішою у світі, те що не кожному дано відчути. Слава героям української нації! Місце поховання: Кушугумське кладовище. Нагороди: Захисник Соледара, Орден "За мужність III ступеня"(посмертно).