ІВАНЧЕНКО ВІТАЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Позивний «ПРОКУРОР».
Дата та місце народження: 6 травня 1965 р., с. Лугове, Василівського р-ну, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 10 грудня 2024 р.
Звання: капітан юстиції, майор прокуратури.
Посада: офіцер-психолог.
Підрозділ: 113 бригади територіальної оборони, в/ч А7279.
Сімейний стан: залишилися дружина, дві доньки та дві онуки.
Нагороди: почесна відзнака командира 23 ОМПБ «Хортиця»; відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»; орден «За вірність присязі»; нагрудний знак «Учасник АТО».
Життєвий шлях: Віталій Іванченко, народився 6 травня 1965 року в селі Лугове Василівського району Запорізької області. Навчався у місцевій школі, а завершував шкільне навчання у Василівській загальноосвітній школі №1. Після закінчення школи вступив до Харківського юридичного інституту (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Отримавши фах юриста, присвятив своє життя служінню закону та людям. Працював у Василівській окружній прокуратурі, а згодом у Запорізькій обласній прокуратурі. З 2014 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України. Обіймав посаду помічника командира батальйону з правової роботи 23 ОМБП «Хортиця» 56 ОМБР. Після звільнення в запас за станом здоров’я. Не залишився осторонь людського болю та чужих проблем. Свої знання, досвід і силу духу він присвятив допомозі цивільному населенню, учасникам бойових дій та ветеранам АТО. Попри тяжкий стан здоров’я та інвалідність ІІ групи, отриману внаслідок бойових дій, із перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора добровільно став до лав Збройних Сил України. Обіймав посаду офіцера-психолога військової частини А7279 113 бригади територіальної оборони. У листопаді 2022 року за станом здоров’я був звільнений з військової служби та виключений з військового обліку. Але навіть після завершення служби не припинив боротьбу за людей і за Україну. Віталій Олександрович активно підтримував ветеранів та побратимів, відвідував поранених у лікарнях і госпіталях, представляв інтереси ветеранів Василівської громади у Координаційній раді ветеранів при Запорізькій обласній державній адміністрації, займався волонтерською діяльністю та завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. До останнього подиху він жив із вірою у Перемогу України, залишаючись вірним військовій присязі, честі, справедливості та своєму народові. Віталій Іванченко помер 10 грудня 2024 року внаслідок серцевого нападу. Герою назавжди 59 років… Вічна пам’ять і шана Захиснику України! Честь та вічна слава Героям!