ІЛЬЄНКОВ ЯРОСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ
Позивний «СТРІЛА».
Дата та місце народження: 10 червня 1992 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 10 жовтня 2024 р., с. Зелений шлях, Суджанського р-ну, Курської обл.
Звання: старший сержант.
Посада: начальник відділу розвідки та ударних безпілотних повітряних суден.
Підрозділ: другий відділ прикордонної служби (тип С), першої прикордонної комендатури швидкого реагування, 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Сімейний стан: неодружений.
Місце поховання: с. Володимирське, Запорізького р-ну.
Нагороди: медаль «За сумлінну службу, орден «Хрест героя».
Життєвий шлях: Ярослав Ільєнков народився 10 червня 1992 року в м. Запоріжжя. Навчався в загальноосвітній школі № 100 (м. Запоріжжя), а потім у Володимирівській школі. Після закінчення школи вступив до Запорізького радіотехнічного коледжу, де отримав спеціальність електронних комунікацій. У 2013–2015 роках Ярослав був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України, яку проходив у зенітно-ракетній бригаді. Там він з честю та гідністю виконував військовий обов’язок. Саме тоді йому вперше довелося подивитися в очі війни та рятувати життя своїх побратимів у гарячих точках, де велися запеклі бої. До повномасштабного вторгнення працював у КП «Водоканал» м. Запоріжжя. Пізніше — почав займатися покриттям дахів. Ярослав дуже полюбляв грати в футбол та проводити час із друзями на природі. Він був душею компанії: як у колі друзів, так і в родині. Завжди випромінював впевненість та оптимізм. В перші ж дні повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Ярослав пішов добровольцем на війну. До служби приступив 15 березня 2022 року – приєднався до лав Державної прикордонної служби України. Разом з побратимами 15-го мобільного прикордонного загону стримував ворожу навалу на Донецькому, Харківському та Сумському напрямках. За цей час він неодноразово опинявся на грані життя та смерті, отримував поранення та контузії. Однак рідна земля наче оберігала його від смерті, так само як він захищав її від нашестя ворогів. На останнє бойове завдання Ярослав відправився 30 вересня 2024 року з метою аеророзвідки ворожих позицій на курщині у складі зведеної групи військовослужбовців ЗСУ та Державної прикордонної служби України. Захисник України загинув 10 жовтня 2024 року: під час виконання бойового завдання почався неочікуваний штурм російських військових. Група Ярослава змогла сповістити командування, що на них насувається ворог – десантування піхоти з двох одиниць бронетехніки. Наші воїни отримали наказ тримати позицію. Хлопці прийняли стрілецький бій, попри значну перевагу ворога у живій силі та зброї. Тим самим вони дали змогу підготуватися та відбити ворожу атаку іншим підрозділам, які виконували бойові завдання в Суджанському районі. Згідно з документацією, бій тривав понад п'ять годин. Тіло Ярослава змогли евакуювати до Центрального міського моргу міста Суми лише за два тижні – 23 жовтня 2024 року. Весь цей час він мав статус безвісти зниклого.