ГОЛОВКО АНДРІЙ ПАВЛОВИЧ
Позивний «ПАЛИЧ».
Дата та місце народження: 29 жовтня 1973 р., с. Долинське, Запорізький р-н, Запорізька обл.
Дата та місце загибелі: 25 червня 2024 р., біля с. Кислівка, Куп’янського р-ну Харківської обл.
Звання: старший солдат.
Посада: стрілець-помічник гранатометника.
Підрозділ: 55 артилерійська бригада, 110 бригада ТРО.
Сімейний стан: дружина, донька.
Місце поховання: кладовище с.Долинське, Запорізька обл.
Нагороди: «За вірну службу» III ступеня.
Життєвий шлях: Народився Андрій Головко 29 жовтня 1973 року в селі Долинське. Навчався в місцевій школі, після закінчення 8 класів вступив до Томаківського профтехучилища, здобув професію механізатора. Любив землю, тому і почав працювати в рідному селі в місцевому господарстві. 18 річним юнаком був призваний до військової служби в Збройні сили України, повернувшись за два роки, продовжив працювати в рідному господарстві, одружився народилась донька. У 2014 році, коли розпочалася війна, ще не повномасштабна та все ж війна, Андрія Павловича мобілізують до служби, він стає учасником антитерористичної операції. Служить в 55 артилерійській бригаді на Донецькому напрямку, їхню артбатарею називали «призраками», тому що могли під’їхати непомітно, вдарити по самому великому скупченню ворога, і щезнуть безслідно. Після закінчення служби Андрій Павлович повернувся до мирного життя, працював, радів життю. Захоплювався риболовлею, адже не далеко від дому були чудові водойми де можна було спокійно посидіти, помріяти, половити рибку. 24 лютого 2022 року, коли розпочалася повномасштабна війна, «Палич», як його поважно називали побратими, знову в бойовому строю. Тепер уже в 110 бригаді ТРО. Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника. Воював на Запорізькому, Донецькому напрямках, був сміливим, відповідальним. У вересні 2023 року був нагороджений медаллю «За вірну службу» III ступеня. 25 червня 2024 року під час ведення бою біля с. Кислівка Куп’янського району Харківської області життя Андрія Павловича обірвалося… Поховали Героя на кладовищі в с. Долинське. Андрій Павлович назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів та односельців як щира, доброзичлива і віддана своїй землі людина. Він любив життя, цінував прості радощі, був турботливим батьком і надійним товаришем. Його мужність і любов до України стали прикладом для всіх нас. Пам'ять про нього житиме у добрих справах і світлих спогадах тих, хто мав щастя знати його.