Жильцов Сергій Володимирович
Жильцов Сергій Володимирович народився 20.05.1978 р. в с. Старомихайлівка Мар’їнського району Донецької області. Сергій народився в сім’ї інженера і вчительки. До 9 класу вчився в Охрімівській середній школі Якимівського району Запорізької області. Потім закінчив Технікум автоматики і телемеханіки в м. Дніпропетровськ. Був призвавний до лав збройних сил України Жовтневим РВК м. Дніпропетровськ в 1995 році для проходження служби. Був двічі одруженим. В кожному шлюбі у нього була чудова дитина. Третя дитина народилася через півтора місяці після його загибелі. З кожною з жінок у нього були чудові стосунки до самої смерті. Сергій був завжди добрим, відкритим, чесним. Не вмів відмовляти, коли його просять про допомогу. Серед знайомих і друзів завжди користувався повагою. Все життя він був пацифістом і не любив конфлікти, не любив однострій. Але 24 лютого 2022 року змінили його життя. Рано вранці він посадив свою родину в машину і вивіз їх з Харкова до кордону з Польщею, а сам повернувся до Запоріжжя і по мобілізації був призваний Мелітопольським РТЦК та СП, де він спочатку і проходив військову службу. Вони будували блок-пости по місту Запоріжжя, допомагав проводити злагодження підрозділів, виїзжав на бойові чергування з липня 2022 року на Оріхівському напрямку. В перервах між бойовими чергуваннями ніколи не сидів без діла, а допомагав налагоджувати побут собі і побратимам. В січні 2023 року він був переведений до військової частини А 4741 до новоствореної 23 бригади. Солдат. Розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А 4741 (23 бригада). Брав участь у штурмах на Запорізькому напрямку у червні 2023 року. Навіть чула від хлопців з іншого батальйону як вони бачили під час бою, як з танку прострелили наскрізь Mastiff і він зайнявся полум’ям і навіжений водій вискочив з нього і авто загасив, а потім ще сів і поїхав. Це був Сергій! Він був відповідальним і безвідмовним. У серпні 2023 року у нього було вже відношення в іншу бригаду, але командир попросив його сходити на вихід і з нього він уже не повернувся. Найбільшою його мрією було звільнити те село, де в окупації залишалися його батьки. Він постійно про це говорив. Він був світлою і доброю людиною, турботливим сином і гарним батьком, найкращим в світі братом. Загинув 07.08.2023 року поблизу н.п. Приютне Пологівського району Запорізької області. Похован: Кушугумське кладовище. Нагороди: "Комбатантський хрест" (посмертно) наказом головокомндувача збройних сил України Олександра Сирського ГК ЗСУ від 04.09.2024 року № 1269