ГАМЗА ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
Позивний «ВАСЬОК».
Дата та місце народження: 31 жовтня 1975 р., с. Дрофине, Нижньогірського р-ну, АР Крим.
Дата та місце загибелі: 20 вересня 2024 р., в районі н.п. Приютне. Пологівського р-ну, Запорізької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: гранатометник 2 стрілецького відділення.
Підрозділ: в/ч А 7038.
Сімейний стан: розлучений, має повнолітнього сина та батьків пенсіонерів.
Місце поховання: с. Долинське, Запорізького р-ну.
Нагороди: медаль «За оборону України».
Життєвий шлях: Василь Гамза народився в селі Дрофине Нижньогірського району Автономної Республіки Крим. У 1980 році його родина переїхала до села Долинське Запорізького району Запорізької області. Саме тут Василь здобув неповну середню освіту, цей край став рідним для Василя. З дитячих років він любив рибалити, спостерігати за природою, був працьовитим і відповідальним. Василь зростав у багатодітній родині, де виховувалися шестеро діточок, тому з раннього віку допомагав батькам як удома, так і на роботі. Під час літніх канікул працював у місцевому господарстві. Його сумлінність і працьовитість не залишилися непоміченими: керівництво господарства запропонувало юнакові вступити на курси механізаторів. Після їх закінчення Василь працював механізатором у рідному селі. Згодом проходив строкову військову службу в Чорноморському флоті. Після демобілізації повернувся до рідного Долинського, де знову продовжив працю на землі. Саме тут зустрів своє кохання, одружився. У молодого подружжя народився син. Як і багато українських родин, вони працювали, будували власний дім, створювали затишок і плекали мрії про майбутнє. Війна увійшла в життя Василя ще у 2015 році. Він став на захист рідної землі, боронячи Україну на Донецькому напрямку. Прослуживши два роки, підписав контракт ще на один рік. Після завершення служби повернувся до цивільного життя та працював у будівельній галузі. Повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року докорінно змінило життя кожного українця. Уже 25 лютого Василь Васильович, маючи бойовий досвід, разом зі своїми односельцями у складі 114-го батальйону 110-ї окремої бригади територіальної оборони знову став на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання спочатку на Донецькому, а згодом на Запорізькому напрямках. За мужність, відданість військовому обов'язку та відповідальне виконання бойових завдань у лютому 2024 року командування нагородило Василя медаллю «За оборону України». 20 вересня 2024 року під час важкого бою поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області зв'язок із Василем Васильовичем обірвався. Він зник безвісти за особливих обставин разом зі своїми побратимами - односельцями. Довгі місяці рідні жили надією, вірили й молилися про його повернення. Щодня чекали звістки, яка подарувала б омріяну зустріч із сином, батьком, братом. Та, на жаль, дива не сталося. Війна вкотре нагадала про свою жорстоку ціну. 29 квітня 2026 року результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше. Солдат Гамза Василь Васильович повернувся додому «на щиті». Вічна пам'ять і слава Герою України!