ФОНАРЬОВ КОСТЯНТИН ВІТАЛІЙОВИЧ
Позивний «МАЛИШ».
Дата та місце народження: 22 листопада 1987 р., м. Василівка, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 27 серпня 2022 р., с. Зайцеве, Бахмутський р-н, Донецької обл.
Звання: солдат.
Посада: стрілець — помічник гранатометника.
Підрозділ: в/ч А0536 (53 бригада).
Сімейний стан: розведений, мав дочку яку обожнював.
Місце поховання: залишився на полі бою.
Нагороди: медаль «За оборону рідної держави».
Життєвий шлях: Костянтин Фонарьов народився у місті Василівка Запорізької області, а жив у селі Терсянка Новомиколаївського району Запорізької області. Закінчив школу 10 класів пішов вчитись на психолога до «КПУ» у Запоріжжі (там же підробляв охоронцем), після 2 курсу пішов працювати охоронцем в супермаркет, потім закінчив курси і працював барменом в ресторані «Sun Sity», також був ведучим весіль, корпоративів, випускних балів — публіка його обожнювала, оскільки він був дуже позитивним, харизматичним, яскравою особистістю: про таких кажуть «людина-свято». Одружився, народилась донька, яка стала для нього всесвітом, був дуже гарним, люблячим батьком. Сам її купав, годував, водив і забирав з садочка. Донька теж дуже любила батька і сумує та згадує тата із теплом і донині, хоча й пройшло вже понад 3 роки із дня загибелі. З початком епідемії «ковід», закінчив курси масажу і досяг в цьому успіху, робив масажі навіть маленьким діткам, а коли був вже на війні, то багатьом хлопцям допомагав своїм вмінням: «рихтував» спини. Коли розпочалась війна Костянтин сам пішов до військкомату - його не брали в трьох ТЦК та СП (бо не мав досвіду служби). Тож, він допомагав чим міг: будував укріплення, робив коктейлі, але все одно хотів захищати країну і приїхав додому, де пішов до військкомату і його взяли на службу: мав посаду медика. Приблизно за 2 місяці його направили до Краматорська, потім — у Бахмут. В своєму останньому запеклому бої він рятував своїх побратимів, накладав турнікети, прикривав їх відхід, коли їх позиції викрили і обстрілювали артилерією і мінометами, він загинув на посаді старшого солдата і до кінця був вірним присязі. Побратими потім розказували, як він рятував їх. Що в Кості були дуже добрі очі, внутрішній стрижень і вони йому вірили. Костянтин Фонарьов мав чимало друзів, які дуже підтримують його родину і збираються в день його памʼяті. На жаль, багатьох побратимів вже нема серед живих, але памʼять про них живе в наших серцях.