ФІЛОБОК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
Дата та місце народження: 3 липня 1987 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 16 квітня 2022 р., під с. Велика Новосілка на Донбасі.
Звання: старший солдат.
Посада: стрілець
Підрозділ: 110 бригада ТРО, 1 відділення 2 взводу, 4 стрілецької роти, в/ч А 7278, ЗСУ.
Сімейний стан: одружений, має сина.
Місце поховання: Алея Захисників на цвинтарі Св. Миколая, м. Запоріжжя.
Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Роман Філобок народився 3 липня 1987 року в Запоріжжі в звичайній сім'ї. Ходи в у звичайний садочок. По дорозі підгодовували з татом мурах горіхами. Пішов у звичайну школу. Вчився старанно з цікавістю. Ставив чимало питань: хто зробив каміння? чого місяць не падає?.. Подорослішав, став допомагати батькові. В 15 років міг замок в двері врізати, вікно міг засклити. З походів на Хортицю приносив пусті сигаретні пачки. Збирав, сварився: вони все засмітять, а нам тут жити. Закінчив запорізький металургійний технікум. Пішов працювати на Запоріжсталь. Викликали до військкомату, додому прийшов зі сльозами: не беруть до армії, в дитинстві діагностували астму. Переписали заяву, все владнали. Служив в 25 десантній бригаді. З гордістю присилав світлини. Після служби - знову Запоріжсталь. Помічник машиніста, машиніст, диспетчер. Виконував обов'язки заступник начальника станції. Заочно закінчив ЗНТУ. Зустрів своє кохання, одружився. Народився довгоочікуваний син - копія тата. Подорожували, було багато мрій, планів... Але війна перекреслила всі плани, перекреслила життя. 25 лютого 22 року пішов в нічну зміну, а вранці - у військкомат. Всі були шоковані: у тебе бронь. А він сказав, що в підвалі сидіти не буде. Початок війни, коротке навчання і вже на передовій. Телефонував, писав, був впевнений, що все скоро закінчиться і обов'язково Україна переможе. 16 квітня 2022 року ворожа ракета розділила життя сім'ї на до і після. Загинув на бойовому посту разом з трьома побратимами під селищем Велика Новосілка на Донбасі. Роман Філобок віддав своє життя, захищаючи рідну землю, дружину, сина, батьків. Жив за девізом десантників «Ніхто, крім нас. З будь-яких висот, в будь-яке пекло». Похований в Запоріжжі на Алеї Захисників на цвинтарі Святого Миколая. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Посмертно.