Фащевський Микола Семенович
Фащевський Микола Семенович народився 16 травня 1967 року в с. Сторожів, Корецький район, Рівненської області. Зростав у дружній багатодітній сімʼї Марії та Семена Фащевських, де його навчили відповідально ставитись до своїх обовʼязків, до праці та до інших людей. Микола був пʼятою дитиною. Після закінчення сільської школи хлопець поїхав в обласний центр і там здобув середню спеціальну освіту. Навчався старанно, із задоволенням. Отримавши спеціальність техніка-технолога у Рівненському текстильному технікумі, за направленням приїхав працювати в м. Гуляйполе, на завод лакофарбових виробів. Там його радо прийняли в робітничу сімʼю. З 1986 року працював Микола майстром ниткопрошивної дільниці. Працьовитого, безвідмовного, щирого молодого майстра поважали всі. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною. Потім була служба в рядах Радянської Армії (з 14.10.1986 р. по 07.12.1988 р.). Після закінчення служби знову повернувся в м. Гуляйполе Запорізької обл., де продовжував працювати майстром ниткопрошивної дільниці. В 1989 році Микола одружився зі своєю колегою по роботі Тетяною. Вони створили міцну сімʼю, де панували любов і повага. 14 січня 1990 року у них народився син Сергій. Микола багато часу приділяв вихованню сина та його навчанню. Ще з дитинства навчив його грати в шашки і шахи, рибалити та збирати гриби. Він був чудовим батьком та гарним чоловіком. Коли син закінчив школу, завод ЛФВ перестав існувати, Микола Семенович разом з дружиною переїхали до Києва, бо треба було навчати Сергія. Там вони з Тетяною влаштувалися на роботу в Національний 1 Ботанічний сад ім. Гришка м. Києва. Микола був водієм директорки саду; працювали сім років. Тетяна Михайлівна Черевченко, так звали керівницю сада, передавала листа матері Миколи з вітанням і великою подякою за виховання сина. Вона дуже хвалила Миколу за сумлінність і працьовитість. Повернувшись у Гуляйполе, чоловік не сидів, склавши руки, а був у пошуку роботи, знаходив її і сумлінно трудився. Коли почалась антитерористична операція (АТО) у 2014 році, Микола Фащевський добровільно пішов захищати Україну і цілий рік був на лінії зіткнення. В цей час здав особливий екзамен та нормативи для отримання блакитного берету. В Гуляйполі Микола зустрічався зі школярами і проводив уроки мужності та доброти. За це його поважали і дорослі, і юні гуляйпільці. Другий раз уже служив у морській піхоті під керівництвом нашого земляка Миколи Хорішка. Це були 2017-2018 роки, м. Бердянськ. Поступово набував воєнного досвіду, мужнів у сутичках з противником. Був командиром БТР. Цей досвід знадобився, коли почалась повномасштабна російсько-українська війна. Почувши, що почалася війна, Микола добровольцем пішов захищати свою країну в перший же день, 24 лютого 2022 року. Спочатку воював у діючій військовій частині А1965 радіотелефоністом; потім потрапив до розвідки, і з 13.06.2022 р. служив розвідникомрадіотелефоністом у тій же військовій частині А1965. Командиром Фащевського Миколи був знову таки Микола Хорішко, наш земляк. Був Микола і під Гуляйполем, мужньо захищав місто, багате історичними подіями. Надійного, перевіреного в боях побратима, молоді бійці називали “Батею”. У час небезпеки Микола Фащевський ішов попереду, прикриваючи собою побратимів. Він так і загинув 14 грудня 2022 року під селом Водяним, що на Донеччині, закривши собою двох молодих бійців. На жаль, побратими не змогли вивезти відразу його тіло з поля бою, яке несамовито прострілювалося ворогом; і лише через два тижні, ризикуючи своїм життям, вони вивезли побратима на БТР. Поховали Миколу 30 грудня 2022 року на Алеї слави у місті Вінниці. У місті, де живе його син. Це непоправна втрата для всіх. Він захищав рідну землю і загинув від куль ворога. Ми завжди будемо памʼятати його, памʼятати про його відвагу та героїзм. Нагороди: Нагрудний знак “Гвардія”, Нагрудний знак За Україну, за її волю” (2015), Нагрудний знак “За зразкову службу” (22.03.2022), Медаль “Учасник АТО”, Медаль “За оборону рідної держави”, Медаль "Сильному духом"