ЕФА ВАДИМ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Позивний «ФЄЯ».
Дата та місце народження: 18 липня 1993 р., с. Іванівське, Новомиколаївського р-ну, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 18 листопада 2024 р., м. Костянтинівка, Краматорського р-ну, Донецької обл.
Звання: старший солдат.
Посада: водій-електрик.
Підрозділ: 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу, 1 мотопіхотного батальйону, в/ч А1302.
Сімейний стан: одружений, двоє дітей.
Місце поховання: с. Іванівське, Новомиколаївського р-ну, Запорізької обл.
Нагороди: Ветеран війни; медаль «Захиснику Вітчизни»; «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Вадим Ефа народився 18 липня 1993 року і виріс в селі Іванівське Запорізького району Запорізької області. У 2011 році закінчив школу, а у 2014 році — Запорізьке машинобудівне вище професійне училище, здобувши професію токаря. 29 серпня 2019 року Вадим підписав контракт зі Збройними Силами України та розпочав військову службу у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Увесь свій бойовий шлях він пройшов саме у складі цієї бригади, залишаючись вірним побратимам, військовій присязі та Україні. У нього була улюблена фраза, яку він говорив про свою службу: «Я їду на роботу по захисту своєї держави». У цих простих словах — усе його ставлення до військового обов’язку: без зайвих слів, але з глибоким розумінням відповідальності за свою країну. З перших днів повномасштабного вторгнення Вадим став на захист України. З 24 лютого по 29 березня 2022 року виконував бойові завдання в Охтирському районі Сумської області, з 29 березня по 16 квітня — в Ізюмському районі Харківської області, а з 16 квітня 2022 року і до загибелі — у Краматорському районі Донецької області. На момент загибелі старший солдат Ефа Вадим Володимирович був водієм-електриком 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу 1-го мотопіхотного батальйону військової частини А1302. Вадим був люблячим чоловіком і батьком двох дітей — сина Іллі, який народився у 2017 році, та донечки Софії, яка народилася у 2023 році. Для нього патріотизм був не просто словом — він проявив його власним вибором і вчинками. Він захищав рідну землю, свою родину та майбутнє своїх дітей, залишаючись вірним Україні до останнього. 18 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області, Вадим загинув. Йому був лише 31 рік. За мужність і відвагу він був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», а посмертно — орденом «За мужність» III ступеня. Вадим віддав своє життя за Україну, за її свободу, за рідну землю і за право своїх дітей жити у вільній країні. Його життя обірвалося занадто рано, але його ім’я назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав і любив його.