ДОКУКІН ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Дата та місце народження: 10 лютого 1990 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 20 березня 2025 р., поблизу с. Миролюбівка Покровського району Донецької області.
Звання: солдат.
Посада: зовнішній пілот (оператор) БпЛА.
Підрозділ: 3 стрілецький батальйон, 24 полк НГУ, В/Ч 3113.
Сімейний стан: одружений.
Місце поховання: Центральне кладовище м.Чернівці Алея Слави.
Життєвий шлях: Олександр Докукін народився 10 лютого 1990 року в місті Запоріжжя. Був єдиним сином в родині. В дитинстві був допитливий, врівноважений, цілеспрямований і дуже добрий. Любив тварин. На канікулах проводив багато часу в селі Приморське, де допомагав прабабусі та прадідусю. У 2007 році закінчив Запорізьку гімназію №8. Згодом вступив до Запорізького авіаційного коледжу Національного університету «Запорізька політехніка». Після навчання працював у компанії «Мотор Січ», з 2020 року – інженер-технолог цеху №610, а з 2020 – начальник технологічного бюро. Любив свою роботу і вважав дуже цікавою. Брав активну участь в житті робочого колективу. Був членом команди гравців «Що? Де? Коли?», яка неодноразово виборювала призові місця. У вільний від роботи час багато читав, зокрема технічну літературу, весь час вдосконалював свої знання, вчив іноземні мови, ще й постійно тримав в курсі нової української літератури матусю (підшукував цікаві книжки), піклувався про свою бабусю. У 2021 році Олександр одружився, а вже 4 грудня 2021 року у нього народилася донечка Ніколь, яку він обожнював понад усе. Він був люблячим сином, онуком, батьком та чоловіком. З початком повномасштабного вторгнення дружина з маленькою донечкою виїхали до безпечних Чернівців, а Олександр з бабусею залишився в Запоріжжі, намагаючись підтримувати рідне місто в умовах жахливих подій. У 2023 році переїхав до Чернівців. А 12 лютого 2024 року став до лав Національної гвардії України, як солдат служив у 24-му окремому полку НГУ, В/Ч 3113, 3-й стрілецький батальйон. Він прагнув бачити свою родину у Вільній Незалежній Україні, тому служба стала для нього справжнім покликанням. Олександр потоваришував з побратимами, підтримував їх морально та фізично, разом вони були єдиною командою готовою стояти до кінця. Він захопився БпЛА, закуповував техніку та активно вивчав нові технології. З 1 липня 2024 року, після проходження навчання, став зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів. 20 березня Олександр загинув поблизу села Миролюбівка Покровського району Донецької області, де брав участь з відсічі російської агресії. У наслідок стрілецького бою з противником отримав осколкове поранення голови несумісне з життям. Захищаючи Україну Олександр залишив по собі світлу пам’ять, доброту і вірність своїм принципам.