Цокуренко Костянтин Ігорович
Цокуренко Костянтин Ігорович народився 03 серпня 1987 року в м.Запоріжжя. Був єдиним сином у батьків. Навчався в школі №39. В 2002 році вступив до радіотехнічного коледжу, після його закінчення - до Запорізького державного технічного університету. Після закінчення інституту та служби в армії, Костянтин пробував себе у різних професіях, а останні кілька років працював оцінювачем в одному з ломбардів Запоріжжя. Костянтин дуже любив активний відпочинок, захоплювався риболовлею та завжди і всюди читав. Але більш за все він мріяв створити власну сім'ю. 19 лютого 2022 року, за п'ять днів до вторгнення агресора, Костянтин одружився. Чекав на первістка. Коли почалося широкомасштабне вторгнення в Україну, Костянтин одразу пішов записуватись до лав територіальної оборони. Сам ходив у військомат. Але тоді йому відмовили: "Поки що ваших послуг не потребуємо. Чекайте". Костянтин прагнув потрапити на передову, аби власноруч захищати Батьківщину і свою сім'ю. Тому, коли наприкінці березня 2022 року отримав повістку до військомату, страшенно зрадів. Костянтин потрапив до 92-ї окремої механізованої бригади імені Кошового отамана Івана Сірка сухопутних військ ЗСУ. В її складі він брав участь у боях за Харків на найбільш гарячій ділянці фронту в районі державного кордону України. Саме за ці бої 6 травня 2022 року його бригада була відзначена почесною відзнакою за мужність та відвагу. Всі ці важкі дні Костянтина зігрівала підтримувала думка про сім'ю і майбутнє народження довгоочікуваного первістка. Але через постійний стрес син народився передчасно і помер у лікарні у 10-ти денному віці. Костянтин як міг підтримував дружину по телефону. Але потім зв'язок обірвався... На світанку 9 червня його підрозділ під час виконання бойового завдання потрапив під ворожий обстріл між селами Тернове та Байрак Харківської області. Майже всі вони загинули геройською смертю. Добрий, чуйний, доброзичливий, мужній, порядний; справжній друг, люблячий син і турботливий чоловік - таким він назавжди залишиться в наших серцях. Костянтина поховали у Запоріжжі на кладовищі Святого Миколая, недалеко від сина. У Героя залишилися батьки і дружина. Указом Президента України №493/2022 від 12 липня 2022 року посмертно нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню.