ЧИЧКАН КИРИЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Дата та місце народження: 8 грудня 1981 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 15 березня 2024 р., н. п. Іванівське, Бахмутський р-н, Донецької обл.
Звання: солдат.
Посада: водій, стрілець-снайпер.
Підрозділ: в/ч А 0501, 92 окрема штурмова бригада ім. кошового отамана Івана Сірка.
Сімейний стан: одружений, лишився син Матвій.
Місце поховання: Капустяне кладовище, м. Запоріжжя.
Нагороди: (посмертно) орден «За мужність» ІІІ ступеня, почесний нагрудний знак «Золотий хрест».
Життєвий шлях: Кирило Чичкан народився 8 грудня 1981 року в місті Запоріжжі. Навчався в школі №98, після закінчення дев'яти класів вступив до Запорізького будівельного коледжу, який закінчив в 2000 році за спеціальністю «Промислове цивільне будівництво». Трудову діяльність розпочав із центра ремонту звʼязку Запорізької дирекції УДПЕЗ «Укртелеком». Працював монтажником звʼязку, кабельником четвертого розряду, кабельником-спайником четвертого розряду. Також працював у ТОВ Запорізький машинобудівний завод «Славута-сервіс» монтажником будівельної дільниці. Крім цього працював на спільному Українсько-Ливанському підприємстві торговий дім «Хортиця» - майстром будівельної ділянки. З 2006 по 2023 роки працював в товаристві «Реал» зварювальником, водієм, експедитором, завідуючим складом, менеджером. Серед друзів та співробітників Кирило Чичкан мав авторитет. Він був комунікабельним, чуйним, відповідальним та справедливим. В 2016 році одружився. Має сина Матвія 4 грудня 2016 року народження. Із вересня 2023 року Кирило добровільно вступив до лав ЗСУ і став на захист Батьківщини. Він боронив незалежність України у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка (в/ч А 0501). Загинув Кирило Чичкан 15 березня 2024 року. Захисник України був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесний нагрудним знаком «Золотий хрест».