ЧЕВИЧЕЛОВ ОЛЕКСАНДР ВІТАЛІЙОВИЧ
Позивний «ЮВЕЛІР».
Дата та місце народження: 27 травня 1980 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 18 жовтня 2025 р., поблизу н.п. Покровськ, Донецької обл.
Звання: молодший сержант.
Посада: водій–електрик–моторист 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Підрозділ: в/ч А1126.
Сімейний стан: одружений, лишилися згорьовані донечки, дружина та мама.
Місце поховання: кладовище в с. Нижня Хортиця, Запорізького р-ну, Запорізької обл.
Нагороди: відзнака 7 корпусу ДШВ «Завжди на крок попереду», відзнака 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
Життєвий шлях: Олександр Чевичелов народився 27 травня 1980 року у місті Запоріжжя. Навчався в середній школі № 66. Займався саморозвитком, завжди любив щось майструвати. Саморозвиток для нього був не обов’язком, а природною потребою, а майстрування — способом мислення і самовираження. Після закінчення школи, вступив до Запорізького коледжу радіоелектроніки, тут він закріпив свою любов до техніки та ремесел. У 1999 році був призваний на строкову військову службу. Олександр був людиною великої душі — скромним, уважним і чуйним. Створив родину. Разом із дружиною виховував двох донечок, був найтурботливішим батьком і люблячим чоловіком. Наполегливістю та працьовитістю він розпочав власну справу, у якій проявив себе майстром на всі руки, людиною, яка не боїться роботи та завжди знаходить рішення. Мав багато друзів і колег, які завжди цінували його відкритість, доброту та готовність допомогти. Для кожного він був надійним другом і людиною, на яку можна покластися. Попри безліч турбот, Олександр ніколи не забував про своїх рідних. Для мами і тата він залишався найріднішим та найкращим сином, а для брата, сестрички та племінників — тим, хто завжди поруч, хто тримає сімейний зв’язок міцним і живим. Його життя складалося з сотень маленьких добрих вчинків, які творили навколо нього затишок і віру в людей. І кожен, хто знав Олександра, зберігає у пам’яті не лише його справи, а й світло, яке він щедро роздавав іншим. Війна змінила плани та долю Олександра Віталійовича. Коли його призвали до служби, він прийняв це з притаманною йому відповідальністю та мужністю і став на захист рідної землі. Знання, здобуті у електротехнічному коледжі, стали йому у пригоді під час служби у підрозділі безпілотних систем. Вірний військовій присязі та Українському народові, виконуючи бойове завдання, Олександр Чевичелов загинув 18 жовтня 2025 року поблизу Покровська Донецької області. Поховали мужнього воїна, Захисника України на кладовищі в с. Нижня Хортиця. Пам'ять про Олександра Віталійовича житиме у добрих справах і світлих спогадах тих, хто мав щастя знати його.