Чернявський Олександр Олександрович
Чернявський Олександр Олександрович народився 06 вересня 1997 року в Запоріжжі. З дитинства був кмітливим та розумним, багато читав, тому і до школи пішов у п'ять років. У 2012 році закінчив Запорізьку ЗОШ №86 та вступив на навчання спочатку до коледжу, а потім продовжив здобувати вищу освіту в Запорізькому інституті економіки та інформаційних технологій" (ЗІЕІТ) за спеціальністю "комп'ютерна інженерія". Ще під час навчання в інституті почав працювати. З 2017 року займався обробленням даних, розміщенням інформації на веб-вузлах, працював тестувальником комп'ютерних програм. Олександр був багатогранною людиною, хотів все спробувати. Самотужки опанував англійську мову і вільно володів нею. У 2020 році прийняв рішення кардинально змінити професію - спробувати себе у творчій сфері. Починає займатися фотографією. В зроблених ним фото можна побачити красу навколишнього світу, природи, людини, найвизначніші події друзів, знайомих. Він закарбовував ці гарні миті у своїх фотознімках. Одночасно працював оператором-монтажером, знімав відеоролики для реклами. А ще любив слухати разом з друзями реп у створеному ними музичному клубі. Класно, абсолютно унікально танцював. Навчався грі на гітарі. Багато читав, писав чудові вірші. Був переможцем поетичного конкурсу "Голос Запоріжжя". Любив, по-доброму, перемагати в усіх конкурсах та змаганнях і постійно робив це, завжди підтримував кожне "а давайте...." , був веселим та легким на підйом. Але, при всій своїй зовнішній легкості, насправді, був дуже серйозним та наполегливим. Якою б справою не займався - завжди прагнув робити все досконало, чітко, відповідально. Був з тих людей, хто з власної ініціативи швидко відреагував на виклики війни, не маючи спеціальних знань, умінь, досвіду, дозволів тощо. В перший же день повномасштабної війни організував для сусідів, друзів вдома у підвалі сховище, обладнав ліжками, зробив запаси води, їжі, медикаментів. А вже 15 березня 2022 року разом з батьком прийшли до центру комплектування. Олександр не мав жодного уявлення про армію, так як був "обмежено придатним" за станом здоров'я, та просто не міг бути осторонь, коли його країна в небезпеці, так його виховували в сім'ї. І, як справжній патріот, який любив Батьківщину, свою родину та життя, не міг поступити інакше - він же не служити іде, а свою землю захищати. Так, Олександр був мобілізований до лав Національної гвардії України у військову частину 3033. За рік служби отримав звання спочатку молодшого сержанта, а потім сержанта. Займав посаду головного сержанта взводу, охороняв державні та спеціальні об'єкти, щоб не захопив ворог. Маючи досвід і розуміючи величезну потребу на передовій FPV-дронів, не зміг сидіти, склавши руки. Олександр прийняв для себе рішення: перейти до ЦСП "Омега". Мріяв стати пілотом, і, як завжди, наполегливо і цілеспрямовано почав йти до своєї мети. Опанував те, що ще вчора йому, можливо, здавалося нереальним. Самостійно зібрав дрона, навчився літати спочатку на симуляторі, а потім наживо. "Саша тренувався кожного дня, щоб мати гарну фізичну форму. Пам'ятаю, як спочатку ледве міг пробігти 3 км, а через кілька місяців з легкістю долав 10 кілометрів,"- згадує мама, Оксана Володимирівна. Пройшов всі іспити, і з листопада 2023 року Олександр вже на службі в ЦСП НГУ "Омега" на посаді офіцера штурмової групи 3-го окремого штурмового загону спеціального призначення "Омега". Він обрав для себе найгероїчніший і найризикованіший шлях – шлях штурмовика. У свої 26 років швидко освоював нові ази військової справи. Виважений, мотивований, хоробрий, розсудливий. Разом з побратимами утримував бойові позиції та нищив ворога. Олександра пам’ятають, як справжнього патріота, вірного Батьківщині та відданого військовій справі захисника, а ще - добру, світлу, надійну людину і побратима. На жаль...війна забирає найкращих дочок і синів , які не побоялись та стали на її захист, щоб зустріти ворога та дати йому гідну відсіч. Населений пункт Роботине на Запорізькому напрямку став останнім для Захисника... 30 березня 2024 року життя Олександра Чернявського обірвалось... внаслідок артилерійського обстрілу. Він отримав поранення несумісні з життям... Воїн з честю та гідністю виконав свій громадянський обов'язок перед державою. До останнього подиху лишився вірним народу України. Батьки залишились без єдиного сина... На жаль, словами важко загоїти у серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. Знову люди стояли на колінах, об'єднані спільним горем... зустрічаючи Героя на щиті... Поховали мужнього воїна Олександра Олександровича Чернявського з усіма громадянськими і військовими почестями на кладовищі у рідному Запоріжжі, яке він захищав. Центр СП НГУ "ОМЕГА" виражає щирі співчуття батькам загиблого героя. Світлий, добрий спомин про справжнього патріота і відважного захисника України назавжди залишиться в серцях та спогадах його бойових побратимів. Пам’ятаємо і ніколи не забудемо його звитягу та подвиг – Він наближав нашу Перемогу! Слава і Шана Герою України! Вічна пам’ять... Місце поховання - кладовище Святого Миколая. Нагороди: відзнака Президента України "За оборону України" (посмертно), орден "За Мужність" 3 ступеня (посмертно).