БОЙКО СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Позивний «ШУМАХЕР».
Дата та місце народження: 8 листопада 1987 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 3 серпня 2025 р., поблизу с. Кучерів Яр, Покровського р-ну Донецької обл.
Звання: солдат.
Посада: водій 2 самохідної артилерійської батареї.
Підрозділ: 1 самохідний артилерійський дивізіон, в/ч А 5180.
Сімейний стан: одружений, лишились донька та син, батьки.
Місце поховання: Капустяне кладовище, м. Запоріжжя.
Життєвий шлях: Сергій Бойко народився 8 листопада 1987 року в м. Запоріжжя. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 30, після — вступив до Запорізького професійного металургійного ліцею, за фахом оператор комп’ютерного набору. Відвідував спортивні та музикальні секції. Гармонійно поєднував в собі пристрасть до гри на гітарі в рок-гурті та тендітне ставлення до всього живого. Обожнював музичні фестивалі та чуттєво проводжати захід сонця і зустрічати світанок. У 18 років, після отримання водійського посвідчення почав працювати водієм, мав досвід довготривалих відряджень на Схід та Південь України, АР Крим. Коли Сергій був за кермом, пасажири почувались у безпеці, адже весь контроль повністю був на ньому. У 2013 році Сергій одружився, став теплим та люблячим батьком для своєї донечки. У 31 рік вдруге став батьком сина. Він — найсміливіший чоловік та люблячий тато. Саме він навчив дітей зосередженості, спокою, впевненості та самоконтролю. Обожнював готувати, з турботою ставився до природи, мав маленький город, вирощував найсмачніші огірки. У 2024 році вступив до лав ЗСУ. Пройшов складний шлях від загальновійськових навчань до впевненості, що він робить саме те, що має робити. Сергій боронив Батьківщину на посаді водія 2 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини А 5180. З честю та гідністю, разом із побратимами, боронив цілісність держави на Донецькому напрямку. 3 серпня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини поблизу селища Кучерів Яр. Сергій був люблячим сином, мав теплі та чуттєві стосунки з родиною. Завжди ставився з повагою до матері та батька. Дружина та діти відчували себе захищено та впевнено поруч з силою та теплом Сергія. Сергій Бойко мав життєве кредо: «Рубай аби зігрітися». Саме таким і запамʼятали захисника України його близькі люди.