БОРОВИК ЄВГЕН ВІКТОРОВИЧ
Позивний «МОЦАРТ» («ПАМІР»).
Дата та місце народження: 18 листопада 1987 р., м. Запоріжжя.
Дата та місце загибелі: 1 жовтня 2025 р., біля н.п. Олександрівка, Краматорського р-ну, Донецької обл.
Звання: старший сержант.
Посада: оператор безпілотних авіаційних комплексів.
Підрозділ: 3 відділення безпілотних авіаційних комплексів, взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, в/ч А5127.
Сімейний стан: не одружений.
Місце поховання: Капустяне кладовище, м. Запоріжжя.
Нагороди: нагрудний знак «Золотий хрест»; відзнака «Гідність та воля»; нагрудний знак «93 Окрема Гвардійська механізована бригада»; відзнака за поранення.
Життєвий шлях: Євген Боровик народився 18 листопада 1987 року в м. Запоріжжя в родині авіатехніка та педагога. Дитячий садочок відвідував той, де мама працювала вихователем. Активно займався спортом: плаванням, карате, тхеквондо. Любив конструювати, читати книжки. Після 9-го класу вступив до Запорізького авіаколеджу і закінчив його в 2005 році. Працював на заводі. У 2007 році був призваний до лав ЗСУ, повернувся в 2008. Після армії відвідував заняття рукопашного бою на Хортиці. Саме Хортиця дала початок його захопленню скелелазінням. Хобі переросло в досить таки серйозну справу - альпінізм: Говерла, Казбек, Памір, Швейцарія, Італія та інше. Був членом Федерації альпінізму і скелелазіння України. У період з 16 березня 2015 по 8 березня 2016 добровільно брав участь у АТО на території с. Водяне Авдіївського району Донецької області - командиром відділення, позивний «Моцарт». Повномасштабне - теж добровольцем. Спочатку 110 територіальна бригада. А потім в 3-й штурмовій бригаді (розвідник, навідник, снайпер). Тричі поранений. Загинув, захищаючи Батьківщину, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Олександрівка Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області у складі 3-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів в/ч А5127.