БЕЗВЕРХИЙ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Позивний «КЕП».
Дата та місце народження: 12 грудня 1964 р., м. Пологи, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 22 грудня 2022 р., с. Полтавка, Пологівського р-ну, Запорізької обл.
Звання: капітан.
Посада: командир.
Підрозділ: 3 стрілецький взвод, 3 стрілецької роти, 110 окремої бригади ТрО, в/ч А7278.
Місце поховання: кремований. Урна з прахом знаходиться в Запоріжжі з метою поховання в місті Пологи Запорізької області.
Нагороди: почесний нагрудний знак Командувача ЗСУ «Сталевий хрест»; медаль «10 років сумлінної служби».
Життєвий шлях: Олег Безверхий народився 12 грудня 1964 року в місті Пологи Запорізької області. У 1982 році закінчив Пологівську загальноосвітню школу №4. З дитинства мріяв бути військовим, тож у 1986 році по закінченню Ленінградського вищого загальновійськового училища став офіцером, кандидатом в майстри спорту по військовому триборству. Проходив військову службу у Забайкальському та Одеському округах. Після завершення військової кар’єри Олег Олександрович працював на різних підприємствах Пологівщини. Останнє місце роботи – ЗАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» на посаді начальника охорони. Він любив спорт, і був активним учасником всіх спортивних змагань Пологівського району по футболу, за які отримував спортивні нагороди (кубки, грамоти, медалі). До цього ж залучав і свого сина. Олег Олександрович був патріотом своєї країни, тож з початком військової агресії рф брав активну участь у підготовці підрозділів 116 окремого батальйону територіальної оборони на посаді заступника командира батальйону. До речі, пологівці два роки поспіль зайняли перше місце серед підрозділів 110 окремої бригади ТрО і в цьому є велика заслуга Олега Олександровича. З початком повномасштабної російсько-української війни 2022 року, пішов добровольцем до військкомату, був направлений до 112 окремого батальйону територіальної оборони 110 окремої бригади. Воював на Донецькому напрямку, потім був переведений на більш відповідальний, Гуляйпільський напрямок. У підрозділі капітана Безверхого поважали за його життєвий досвід, військові навички, за хоробрість і коли йому була запропонована вища посада, він категорично відмовився, залишившись зі своїми побратимами. На світанку 22 грудня 2022 року, захищаючи село Полтавка Пологівського району Запорізької області від російської навали, прийняв важкий бій, в якому і загинув. Не здійснилася мрія Олега першим зайти у свої звільнені Пологи. А це було так близько.... У спогадах друзів і близьких Олег Олександрович залишиться людиною веселої вдачі та душею компанії. Його спів та гра на гітарі спливають, як теплий спомин у думках рідних людей. Вічна пам’ять і слава Герою!