БАДЛО ОЛЕГ ЛЕОНІДОВИЧ
Позивний «ЖУК».
Дата та місце народження: 9 червня 1974 р., м.Пологи, Запорізької обл.
Дата та місце загибелі: 13 серпня 2022 р., поблизу н.п. Івано-Дар'ївка Донецької обл.
Звання: солдат
Підрозділ: механізована рота, механізований батальйон, 54 механізованої бригади ім. Івана Мазепи, в/ч А0693.
Сімейний стан: одружений, мав доньку.
Місце поховання: Краснопільське кладовище (Алея Слави), м.Дніпро.
Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєвий шлях: Олег Бадло народився і виріс у місті Пологи Запорізької області в родині залізничників. Це місто завжди залишалося його рідною домівкою, місцем, де він формував свій міцний характер і набував життєвих цінностей. З дитинства Олег був тихим, спокійним хлопцем, який вирізнявся внутрішньою силою та цілеспрямованістю. Після школи він вступив до Пологівського професійного училища, де здобув освіту і став професійним токарем. Закінчивши навчання, Олег працював на підприємстві ТОВ «Дніпрокераміка». Він був справжнім майстром своєї справи і мав авторитет серед колег. Його цінували за професіоналізм і щирість, і він завжди прагнув бути найкращим у своїй професії. У вільний від роботи час Олег відпочивав на риболовлі — це заняття дарувало йому спокій і радість. У 2015 році, коли на сході України розгорнулася війна, Олег не залишився осторонь. Він прийняв рішення взяти участь в антитерористичній операції (АТО) та стати на захист своєї держави. Його рішучість і відданість Батьківщині стали рушійною силою в цей важкий період. Олег повернувся додому, але його душа залишалася з тими, хто боронив незалежність України. 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення російських військ, Олег знову взяв до рук зброю. Він без вагань вирішив знову захищати свою країну, боронити рідну землю від окупантів. Разом із побратимами він став на захист Донеччини, мужньо виконуючи свій обовʼязок перед державою. Олег був справжнім патріотом, прикладом відваги та самовідданості. Його боротьба за незалежність України розпочалася ще у 2015 році, і він не зупинився, коли його країна знову потребувала його допомоги. Його слова «Хто, якщо не я?» стали символом його рішучості. Це були не просто слова - це був його поклик, який підштовхнув його стати на захист Батьківщини у перший день війни. Олег був люблячим батьком, надійним чоловіком і турботливим сином та братом. Він завжди ставив сімʼю на перше місце, піклувався про близьких і намагався забезпечити їм безпеку. Його рідні завжди могли розраховувати на нього, і він ніколи не залишав їх у важкі хвилини. Відданість Олега своїй країні та родині залишиться назавжди в серцях тих, хто його знав. Він був справжнім Героєм, який безкорисливо жертвував собою заради України, рідної землі та майбутнього своєї дитини. Його життя та відданість Батьківщині є зразком патріотизму, гідним поваги й наслідування.